Відкриття меморіальної дошки А.Лазарчука

Пам’ять не згасне

(пам’яті Андроника Лазарчука)

                                                           Шугніло Н.І.

Пройшла ніби вічність,

Здається лиш мить!

Душа твоя в очі усім зазирає,

І погляд твій щирий зорею горить,

Немов у Всевишнього долі благає.

Отут залишитись навік поміж нас

У світлих полотнах зелених садів,

У краєвидах, де юна весна 

Тче рушники для весняних гаїв.

Де поле і хата- все рідне, твоє

І світла стежина поміж споришів,

Де озеро Ухо джерелами б’є

І незрадливі молитви в душі.

Життя своє творчістю тут освятив,

Під пензлем ставало живим полотно

І в ньому ти серце своє залишив,

Щоб в пам’яті нашій вічно жило.

Лине під сонцем мелодія днів,

Життя твого подих й тепер в кольорах,

Які ти нащадкам своїм залишив,

Для віри , надії, любові й добра.